Про Австрію

Джерело: www.svit.ukrinform.ua

Глава держави
Главою держави є Федеральний президент (Bundespräsident), який обирається на основі рівного прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на 6 років. Повторне обрання на черговий період допускається лише один раз. Федеральним президентом може бути обрана лише особа, яка має право брати участь у виборах до Національної ради і яка досягла до 1 січня року виборів 35 років. Права бути обраними позбавлені члени імператорських будинків чи родин, які колись належали до таких. Функції президента визначені в основному дипломатичним протоколом і мають церемоніальний характер. Але до його повноважень входить і призначення федерального канцлера і за його поданням інших членів уряду. Президент – головнокомандувач збройних сил.
На президентських виборах, які відбулися 22 травня 2016 року, з незначною перевагою (50,3%) перемогу отримав колишній лідер Партії зелених, професор економіки Александер Ван дер Беллен (Alexander Van der Bellen). Партія свободи Австрії (FPÖ) оскаржила результати виборів, і 1 липня Конституційний суд Австрії виніс постанову щодо проведення повторних виборів. 4 грудня 2016 року, на повторних виборах президента Австрії, перемогу отримав Александер Ван дер Беллен, який набрав 53,3 % голосів. Він вступив на посаду Президента 26 січня 2017 року.

Законодавча влада
Законодавча влада здійснюється парламентом, що складається з двох палат: Національної ради (Nationalrat) - нижня палата; і Федеральної ради (Bundesrat) - верхня палата. Спільні засідання Національної і Федеральної рад утворюють Федеральні збори (Bundresversammlung), за якими зберігається виняткове право вирішення таких питань, як оголошення війни, прийняття присяги Федерального президента. Головують по черзі голови Національної і Федеральної рад, починаючи з голови Федеральної ради. Національна рада складається із 183 депутатів, що обираються за пропорційною системою на 5 років на основі рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування. Федеральна рада складається з 61 члену. Формується ландтагами (парламентами) земель, делегуючих представників на строк своїх повноважень на основі пропорційного представництва відповідно до чисельності населення земель. Члени Федеральної ради не повинні входити до складу ландтага, який їх делегує; однак вони повинні мати право бути обраними до цього ландтага. Місце головуючого у Федеральній раді посідають по черзі представники різних земель, які змінюють одне одного через 6 місяців в алфавітному порядку найменування земель.

Виконавча влада здійснюється федеральним урядом, у складі федерального канцлера (Bundeskanzler), віце-канцлера і федеральних міністрів. Федеральний президент призначає федерального канцлера (главу уряду) і за його поданням - федеральних міністрів. При цьому він бере до уваги думку більшості нижньої палати парламенту – Національної ради. Національна рада може винести вотум недовіри федеральному уряду або окремим федеральним міністрам, однак остаточне рішення про відставку уряду або міністрів приймає президент.
Уряд скликається для регулярних нарад, та формально вважається Радою міністрів. Канцлер головує на засіданнях кабінету як перший серед рівних без повноважень прийняття рішень. Кожен федеральний міністр також несе відповідальність за власне міністерство, та може мати державних секретарів (молодших міністрів), які також беруть участь в засіданнях кабінету, але не вважаються членами уряду, і не мають права голосу під час засідань кабінету.
Федеральний канцлер координує роботу уряду і представляє політику уряду перед парламентом і громадськістю. Очолюючи правлячу партію, він є політичним лідером парламентської фракції. Нинішній уряд Австрії коаліційний, сформований правими партіями Австрійською народною (ÖVP) і правою партією свободи (FPÖ). Федеральний канцлер Австрійської Республіки -  Себастьян Курц (Sebastian Kurz).

Політичні партії
В Австрії існує багатопартійна система. Головним правовим актом, який регулює діяльність політичних партій Австрії, є Закон про партії, який проголошує наступні положення: 1. Наявність та різноманітність політичних партій є важливим компонентом демократичного порядку Республіки Австрія. 2. Функції політичних партій включають участь в політичному процесі. 3. Формування політичних партій є вільним, якщо федеральним конституційним законом не обумовлене інше.  
Парламентські вибори в Австрії 2017 року - дострокові 26-ті парламентські вибори в Австрії до Національної ради (нижня палата парламенту), які відбулися 15 жовтня 2017 р.
Найбільше голосів набрала Австрійська народна партія (ÖVP), яка отримала 62 із 183 місць парламенту. Друге місце посіла Соціал-демократична партія Австрії (SPÖ) та отримала 52 місць. Австрійська партія свободи (FPÖ) посіла третє місце з 51 місцями, обійшовши Нову Австрію та Ліберальний форум (NEOS) та Список Пітера Пільца (PILZ).  Себастьян Курц оголосив про перемогу на виборах Австрійської народної партії.
У Національній раді наразі представлено 5 партій: обидві правлячі партії Австрійська народна партія та Партія свободи Австрії, Соціал-демократична партія Австрії, NEOS та список Пільца.

Розподіл місць виглядає наступним чином:
Австрійська Народна партія (ÖVP) 58 мандатів
Соціал-демократична партія Австрії (SPÖ) 52 мандатів
Австрійська партія Свободи (FPÖ) 51 мандатів
NEOS 10 мандатів
список Пільца 8 мандатів
Нині в Австрії при владі (2018) коаліція  Австрійської Народної партії та Австрійська партія Свободи . Відповідно до конституції наступні вибори до Національної ради заплановані на 2022 рік.

Зовнішня політика

Австрія додержується принципу неподільності міжнародного миру і міжнародної безпеки і вважає, що загроза національній безпеці будь-якої держави становить загрозу загальній безпеці і миру у всьому світі. В своїй зовнішній політиці вона обстоює підхід «безпека для себе – через безпеку для всіх».
Австрія керується принципом примату права в зовнішній політиці, визначаючи пріоритет загальновизнаних норм міжнародного права перед нормами внутрішньодержавного права. Її неодмінний принцип – сумлінне використаннявсіх своїх міжнародних зобов'язань. Належним чином ратифіковані договори Австрії вважає частиною свого внутрішнього права.
У своїй зовнішній політиці Австрія спирається на фундаментальні загальнолюдські цінності і засуджує практику подвійних стандартів в міждержавних стосунках.
З 1955 року Австрія є нейтральною країною. Австрійські лідери наголошують на унікальній ролі країни як містка між Заходом та Сходом, а також посередника між високорозвиненими країнами та країнами, що розвиваються.
Відень - місце розміщення головних регіональних відділень ООН, секретаріату Організації з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ), штаб-квартир Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ), Організації ООН з промислового розвитку (ЮНІДО), Програми ООН з контролю за обігом наркотиків, Організації країн-експортерів нафти (ОПЕК).
Розширення співробітництва з міжнародними організаціями, насамперед ООН, а також членство Австрії в ЄС обумовили перегляд Австрією концепції нейтралітету. Упродовж останніх років до національного законодавства країни внесено відповідні зміни. Так, у законах про діяльність військ та про військову техніку, Кримінальному кодексі були вилучені згадування про закріплений у Конституції нейтральний статус і пов’язані з ним обмеження.
У австрійській військовій доктрині 2001 р. йдеться про те, що Австрія є вільною від союзів, а не нейтральною країною, яка сама вирішує питання щодо своєї участі чи неучасті в тій чи іншій військовій операції.
Австрія є членом ООН (1955), учасником програми НАТО "Партнерство заради миру" (1994), членом Європейського Союзу (1995), активно діє у рамках ОБСЄ та Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР).
Важливими для Австрії є також посилення авторитету та інституційне зміцнення ООН, захист прав людини та прав національних меншин, нерозповсюдження зброї масового знищення, посилення ролі відповідних організацій та контролюючих програм, в тому числі заборона накопичення наземних мін і боєприпасів, а також зберігання легкої зброї, боротьба з міжнародним тероризмом та діалог цивілізацій.
Серед пріоритетів зовнішньополітичної діяльності Австрії на регіональному рівні визначаються інтенсифікація політики сусідства, підтримка євроінтеграційних устремлінь країн Західних Балкан, посилення співпраці з новими сусідами розширеного ЄС та підтримка ініціатив, спрямованих на забезпечення стабільності у регіонах Середземномор’я, Близького та Середнього Сходу.
В якості держави-члена Європейського Союзу Австрія спрямовує свої зусилля на зміцнення ролі організації як активного міжнародного гравця та підтримує кроки з метою поглиблення Спільної зовнішньої та безпекової політики, а також зміцнення зовнішніх відносини та розвитку Європейської політики з питань безпеки та оборони.
Австрія як країна, економіка якої зорієнтована на експорт, має високу зацікавленість у підтримці добросусідських відносин з країнами Центральної та Східної Європи і розвитку економічних зв’язків з країнами цього регіону. Важливим також є розвиток інвестиційного потенціалу, особливо в таких галузях як охорона навколишнього середовища, енергетика, транспортна інфраструктура.
Відносини Австрії зі Сполученими Штатами розглядаються у площині відносин США-ЄС. Австрія, зокрема, розраховує на співпрацю між США та ЄС з метою здійснення заходів, спрямованих на подолання наслідків світової фінансово-економічної кризи. Підтримку американської сторони отримали австрійські ініціативи у рамках діалогу культур та ґендерної політики. У свою чергу Австрія висловила готовність долучитися до реалізації стратегії США щодо Афганістану. Попри це, зберігається критична позиція Австрії щодо військових дій в Іраку.
Актуальною для Австрії темою залишається енергетична політика. Виходячи з міркувань безпеки енергетичних поставок, країна усіляко прагне диверсифікувати джерела та шляхи постачання енергоносіїв. Йдеться, насамперед, про пошук альтернативних шляхів доступу до енергетичних джерел з Близького Сходу та Центральної Азії, будівництво нових трубопровідних маршрутів. Австрія висловила готовність одночасно брати участь у європейському проекті «Набукко», а також у російському «Південному потоці».
Традиційно важливою для Австрії є проблематика Близького Сходу. Австрія вбачає шляхи розв’язання ізраїльсько-палестинського конфлікту перш за все на основі Дорожньої карти. Пріоритетними для налагодження економічного співробітництва розглядаються країни Перської затоки.
Австрія активно підтримує країни Африки, Азії та Центральної Америки у здійсненні боротьби з бідністю та прагне сприяти їхньому соціальному, економічному і демократичному розвитку. У цьому зв’язку Австрійська агенція з розвитку спільно з зовнішньополітичним відомством Австрії реалізують низку програм.
 
Економіка

Сільське господарство
Понад 42% земельної площі Австрії використовується в сільському господарстві. Сільськогосподарські культури, фруктові сади і виноградники займають приблизно 43% оброблюваної землі; луги і пасовища - близько 57%. Майже 39% усієї території покрито лісами, 19% земель не може бути використано ні в сільському, ні в лісовому господарстві. Альпійські передгір'я і частини Штирійського і Віденського басейнів - найродючіші сільськогосподарські землі. Загалом переважають в сільському господарстві країни невеликі або середні земельні володіння.
Зернові вирощуються на найкращих ґрунтах. На першому місці по збору врожаю стоїть пшениця, за нею йдуть кукурудза, жито, ячмінь і овес. Іншими важливими культурами є картопля і буряк. Також вирощуються технічні культури, овочі і бобові. Значну частину оброблюваної землі займають виноградники. У сільському господарстві Австрії важливу роль відіграє тваринництво. Майже третина території країни прямо або побічно використовується для розведення худоби (до непрямого використання, наприклад, відносяться луки і землі, відведені під кормові культури).

Сировинні ресурси
Австрія багата на деревину, залізо, цинк. В країні недостатньо кам'яного вугілля, але є великі запаси інших енергоносіїв, зокрема лігніту (бурого вугілля), нафти і природного газу.

Енергетика
Зростаючі енергетичні потреби викликали необхідність в імпорті енергоносіїв. Внутрішнє виробництво енергії покриває лише приблизно третину енергетичних потреб країни. Нафта, вітчизняна й імпортована, є найважливішим джерелом енергії Австрії. Її родовища розташовані в північно-західній частині Нижньої Австрії, біля Відня, але запаси досить обмежені. Австрія щорічно ввозить приблизно 3 млн. т кам'яного вугілля. Імпортується також природний газ. У Штирії, Верхній і Нижній Австрії є запаси лігніту.
У 1990-х роках Австрія вкладала чималі кошти в розвиток гідроелектроенергетики. Найбільшими виробниками гідроелектроенергії є Верхня Австрія і Тіроль. Побудовані нові ГЕС на ріках Дунай, Залках, у нижній і верхній течії рік Інн, Енс. Найбільший споживач електроенергії - промисловість, на неї витрачається до 40% всієї енергії. Гідроенергетичні ресурси Австрії дозволяють експортувати електроенергію, енергосистема країни сполучена з загальноєвропейською.

Промислове виробництво
Економічне зростання Австрії тісно пов'язане з розширенням промислового виробництва. У 1960-1970-х роках в багатьох районах країни були побудовані нові заводи. Найстарішим промисловим центром, який значно розширився після виведення радянських військ, є Віденський промисловий басейн, що виробляє метали, текстиль і продукти харчування. Долина рік Мур і Мюрц у Штирії є центром металургії, виробництва автомобілів, паперу і деревини, а також продукції важкого машинобудування. Серед нових промислових центрів виділяється трикутник Лінц - Вельс - Штайр у Верхній Австрії, що має вигідне географічне положення. Найбільші промислові підприємства цього району - Об'єднаний австрійський металургійний і сталеливарний комбінат і Австрійський азотно-туковий завод у Лінці. Австрійська промисловість успішно конкурує з передовою світовою промисловістю й експортує свою продукцію в усі країни світу. Серед провідних галузей промисловості виділяються харчова, текстильна, хімічна промисловість, металургія, виробництво паперу, електроустаткування, транспортних засобів, будівельного каменю, цементу і кераміки. Металургія і металообробка посідають третє місце за кількістю працівників незважаючи на те, що реструктуризація чорної металургії після 1989 призвела до серйозного скорочення робочих місць. Багато спеціальних технічних училищ готують кваліфікованих робітників для різних галузей промисловості.

Транспорт
В Австрії приблизно 5,6 тис. км залізниць; усі головні лінії електрифіковані. Австрія славиться системою своїх автодоріг, у країні приблизно 1600 км швидкісних автострад (автобанів). У 1957 була створена компанія "Австрійські авіалінії", а на початку 1990-х у неї з'явився приватний конкурент - авіакомпанія "Лауда ейр". По Дунаю суднами щорічно перевозиться приблизно 5 млн. т. вантажів, головним чином метал, вугілля, кокс, нафта і нафтопродукти, добрива.

Туризм
Туризм - одне з головних джерел доходу Австрії. Щороку Австрію відвідують понад 12 млн. туристів. Близько 67% з них складають туристи з Німеччини, а також англійці і голландці.

Зовнішня торгівля
Найважливішими статтями імпорту Австрії є продукція обробної промисловості, особливо машини і верстати, автомобілі, хімічні продукти і текстиль. Паливо - найважливіша стаття імпорту сировини. Торгівля ведеться з країнами ЄС, країнами Європейської асоціації вільної торгівлі, Східної Європи, країнами Азії, США і Канадою. Німеччина посідає перше місце серед торговельних партнерів Австрії.
Австрія - держава, яка підписала Генеральну угоду з митних тарифів і торгівлі і Європейську валютну угоду.

Грошова система і банківська справа
Офіційна грошова одиниця - євро. Управління грошовою системою і кредитною політикою австрійських банків здійснює Австрійський національний банк, заснований у 1922. В Австрії функціонує близько 50 банків.
 
Культура і освіта

Освіта
Починаючи з 1945 р. Відень частково відновив своє колишнє значення центра культури й освіти. Тут розташований найбільший в Австрії університет (73 тис. студентів в 1993); є університети в Граці, Інсбруку, Клагенфурті і Зальцбургу тощо. Побудовані за німецьким зразком, ці університети не дають інженерно-технічної і фінансово-економічної освіти. Потребу в цих професіях задовольняють спеціальні вищі навчальні заклади в Леобені, Лінці, Відні і Граці тощо. Спеціальну освіту в галузі музики, театрального мистецтва й інших видів мистецтв дають шість академій.
В Австрії ведеться активна робота у сфері освіти дорослих. Щорічно більше ніж 25 центрів освіти відвідують близько 100 тис. осіб. Ця програма непрямо обслуговується загальнонаціональною системою народних бібліотек (їх близько 2600). Австрійська вища освіта стала особливо популярною серед іноземців. Існують також спеціальні літні інститути, серед яких найбільш відомі Семінар американських досліджень в Зальцбурзі і Європейський форум в Альпбаху.

Культура
Австрія здавна була країною музики і драматичного мистецтва. У Зальцбурзі народився Моцарт, у Відні жили і творили Бетховен, Гайдн, Шуберт і Брамс. Йоганн Штраус-батько зробив це місто столицею вальсу. Віденська драматична школа на чолі з Артуром Шніцлером вдихнула на межі XIX-XX ст. нове життя в європейську драматургію. Видатним поетом і драматургом був Гуго фон Гофмансталь. Зальцбурзький фестиваль, що проводиться з 1917 р., перетворився на щорічну демонстрацію досягнень драматичного і музичного мистецтв. Макс Рейнхардт зробив Відень центром навчання театральному мистецтву. Світову популярність здобули Віденська філармонія і віденська Державна опера, де працювали такі прославлені диригенти, як Густав Малер і Ріхард Штраус. Після 1945 р. цю репутацію підтримували Герберт фон Караян, Карл Бем і Лорін Маазель. Високу репутацію має і Віденський симфонічний оркестр. Державна опера і "Бургтеатр" у Відні традиційно були осередками музики і драми. Обидва театри постраждали від бомбардування під час Другої світової війни, але були повністю відбудовані. Державна опера - центр культурного життя Відня. Театр "Народна опера" підтримує живу традицію віденської оперети, що втілюється такими композиторами, як Йоганн Штраус-син, Франц фон Зуппе і Франц Легар.
Високі вимоги до постановок дозволили зальцбурзькому фестивалю зберігати його високу репутацію головної музично-драматичної події. Зальцбурзький фестиваль спеціалізується на постановках творів Моцарта. Популярний оперний фестиваль в Брегенці конкурує із зальцбурзьким фестивалем. Щорічно, протягом перших трьох тижнів червня, Відень проводить свій власний фестиваль.
Провінційні театри і оркестри популяризують мистецтво по всій Австрії. Тірольський "Ландестеатр" в Інсбруці з успіхом ставить опери і твори класичної і сучасної драматургії. Радіо і телебачення управляється державною Австрійською радіомовною компанією. Центром спортивних видовищ служить Відень, де є стадіон на 95 тис. місць, і Інсбрук - місце проведення зимових Олімпійських ігор в 1964 і 1976 рр.
Великі зібрання творів мистецтв, які належать Габсбургам, знаходяться в Музеї історії мистецтв у Відні. Музей сильно постраждав від авіанападів під час Другої світової війни, але пізніше був реконструйований і відновлений. Ця колекція разом із всесвітньо відомою колекцією графіки в музеї "Альбертіна" зробила Відень однією з столиць європейського мистецтва. Палаци Бельведер і Шенбрунн у передмісті Відня служать прекрасними зразками палацового мистецтва. У всіх землях є велика кількість славетних пам'яток архітектури пізньої готики, бароко і рококо. Мельк, монастир бенедиктинців на Дунаї, і зальцбурзький собор - видатні пам'ятки архітектури бароко. Інсбрук і Зальцбург можна назвати справжніми музеями архітектурних стилів. У Бургенланді і Тіролі збереглося багато замків доби пізнього Середньовіччя. В австрійському інтелектуальному житті минуле більш вагоме, ніж сучасне. До 1914 р. Зігмунд Фрейд і Альфред Адлер створили у Відні європейський центр досліджень в галузі психоаналізу. Після 1918 р. здобув всесвітнє визнання "Віденський гурток" логічних позитивістів на чолі з Моріцем Шліком і Рудольфом Карнапом. У музиці композитори "нової віденської школи" (Арнольд Шенберг, Альбан Берг і Антон фон Веберн) використали в своїх творах серійну техніку композиції. У цей період високий авторитет за свої медичні дослідження і рівень медичної освіти заслужив Віденський університет. Здобула визнання австрійська школа економіки, а Фрідріх фон Хайєк - світове визнання як ліберальний економіст. Прозаїки Карл Краус і Роберт Музіль описали захід австро-угорської монархії. Хайміто фон Додерер і Томас Бернхард - видатні післявоєнні письменники. В Австрії з допомогою МАГАТЕ створені дві науково-дослідні лабораторії, що займаються ядерною фізикою. Австрієць Ервін Шредінгер (1887-1961) - лауреат Нобелівської премії з фізики.